Фемінітиви — це слова жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду (які зазвичай використовуються до всіх людей незалежно від їхньої статі): льотчик – льотчиця, письменник – письменниця, професор – професорка.
Чому важливо вживати фемінітиви?
Оскільки жінки, на відміну від чоловіків, тривалий час були «замкнені в хатньому просторі», не мали виходу до суспільних активностей, – у нашій мові утворилося багато позначень людей (передусім за родом діяльності, професією, ієрархічним становищем тощо) – іменників чоловічого роду. Однак сьогодні, як ми вже зазначали, ситуація змінюється, тому все актуальнішими стають мовні засоби, які позначають жінок за їхньою діяльністю.
Хоча, на жаль, іноді самі жінки не хочуть, щоб про них говорили з икористанням фемінітивів. Буває така суб’єктивна реакція: коли жінку називають іменником чоловічого роду (наприклад, директор) – це ніби її
«підіймає» до рівня чоловіка, а називання фемінітивом (директорка) – наче залишає на нижчому рівні. Навіть попри те, що Академічний тлумачний словник
української мови фіксує обидва слова. Це підсвідома реакція на тисячолітній патріархат, в якому все жіноче вважається другорядним, менш вартісним,
гіршим, а все чоловіче, навпаки, кращим і престижним
------------------------------
Використання фемінітивів в жодному разі не ображає та не принижує жінку, а навпаки, демонструє, що вона є повноцінно суб’єктна в процесах. Що вона, зрештою, варта того, аби мати для себе в мові окрему назву, а не «заодно матися на увазі».
-------------------------
Словник підготовлено ГО «Україно-Болгарський культурний центр «Сердіка» в рамках Проекту «Посилення здатності жіночих громадських
організацій проводити адвокацію та лобіювання включення антидискримінаційного підходу у реформу сектору безпеки», який реалізує ГО «Інформаційно-консультативний жіночий центр» за підтримки Фонду Підзвітності Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.
Вподобайка, лазівка та голярня: красиві українські слова, які замінять популярні запозичення
